 Уявімо, що на Вас покладено відповідальність за організацію важливого заходу – званої вечері, зустрічі сім'ї, збору коштів, зборів клієнтів, міні-конференції тощо. Ви повністю впевнені в тому, що зможете впоратися з дорученим завданням. Але при цьому ви трохи нервуєте через те, як усе відбудеться.
В один з наступних днів, занурившись у підготовку та продумуючи найдрібніші деталі майбутнього заходу, ви заходите в кімнату до людей, з якими разом займаєтеся плануванням, і чуєте, як вони скаржаться один одному: «Вона так любить командувати» або «Вона такий диктатор», не помічаючи, що ви перебуваєте в кімнаті й не встигаючи змінити тему. При цьому ви цілком впевнені, що мова йшла про вас.
Як після цього зміниться ваше ставлення до справи? Чи збережете ви колишній ентузіазм? Переглянете ви своє ставлення до власної сфери відповідальності? Чи згорнете деякі з ваших грандіозних планів? Або, може, почнете ганяти людей трохи більше, просто щоби підтвердити їхню точку зору?
Уявили свою реакцію? А тепер давайте розглянемо протилежну ситуацію. Ви почули: «Вона така молодець, вона дійсно знає, що і як треба робити!». Як би змінилось ваше ставлення до справи в цьому випадку?
Власне, «любить командувати» і «диктатор» означає одне й те ж – людину, яка прагне, щоб усе було зроблено. Проте через негативний відтінок озвучені характеристики залишають неприємний осад і підривають ваш запал.
Тепер давайте вийдемо з цього гіпотетичного сценарію й заглянемо в наші сім'ї. Скільки разів на день ми реагуємо на наших дітей не дуже втішним для них чином?
- «Нічого собі, ви тільки подивіться на Оксану... Вона вся забруднилась у шоколаді! Ну що мені робити з такою бруднулею!»
- «Знову Сашко залишив на дивані фломастер без ковпачка! Подивіться на цю пляму! Зовсім безвідповідальна дитина!»
- «Я знову запізнилась на роботу! Катруся така повільна... Ну коли вона вже навчиться цінувати час!»
Ці цитати можна продовжувати ще довго. Деякі з характеристик, перерахованих вище, не призначені бути «ярликами», але, тим не менше, вони прилипають, закріплюючись у свідомості дитини, яка їх чула.
Ми не хочемо бути злими або грубими. Ми не хочемо травмувати наших дітей. І найчастіше ми навіть не розуміємо, що робимо саме це. Проте такі слова здатні мати величезний вплив на поведінку дитини до кінця дня, а якщо ярлик приклеїться міцно, то й до кінця її життя!
Отже, повернемось до гіпотетичного сценарію із плануванням заходу, описаного вище. З точки зору колег, якщо вони сприймають вас як «диктатора» або людину, яка «любить командувати», навряд чи вони будуть відчувати мотивацію спільно працювати з вами при організації грандіозного заходу. З іншого боку, якщо вони вважають вас справжнім «лідером», який може чудово організувати та провести захід, вони будуть із задоволенням допомагати вам.
Те ж стосується й нас, батьків. Як ми поводимося з нашими дітьми, залежить від того, що ми про них думаємо. Якщо ми розглядаємо їх через призму негативної характеристики, наша реакція на їхні вчинки, швидше за все, буде критичною. Коли ми вважаємо якості дітей позитивними, ми знаходимось у кращому становищі, щоби бути або їхніми чемпіонами, або ж уболівальниками.
Коротко кажучи, те, що ми говоримо, має величезне значення, але не тільки те, що ми безпосередньо говоримо нашим дітям, а й те, що ми говоримо про них іншим людям... і самим собі. Ярлики, які ми вибираємо свідомо чи за замовчуванням, можуть значно впливати на те, як ми, батьки, сприймаємо дітей, і те, як наші діти сприймають самих себе.
Діти дізнаються, хто вони, від інших людей, і в першу чергу від батьків. Наші характеристики доносять до малюків наше уявлення про них і наші очікування від них, і діти діють відповідно, незалежно від того, позитивні вони чи негативні.
Негативні ярлики не додають оптимізму й батькам. Негативне ставлення до дітей примушує нас відчувати:
- страх із приводу того, ким діти виростуть;
- розгубленість через нерозуміння того, як виправити ситуацію;
- незадоволення дитиною від того, що вона не відповідає загальноприйнятим соціальним нормам;
- рикрість через те, що ми зазнали невдачі на виховних теренах;
- сором перед іншими людьми за поведінку нашої дитини;
- знемогу від того, що доводиться справлятися з цим день за днем;
- гнів із приводу ситуації, що склалась.
То що ж ми можемо зробити? По-перше, ми можемо почати думати про дітей добре. Коли малюки чують, що батьки висловлюються про них у позитивному ключі, вони реагують позитивно. Коли ми думаємо про наших дітей позитивно, то можемо ефективніше справлятися зі складними ситуаціями, які підкидає нам життя. І це приводить у рух чудовий цикл позитивного зворотного зв'язку.
Для цієї мети фахівці пропонують таку вправу: візьміть аркуш паперу й запишіть усі слова, які спадають вам на думку та описують неприємні вчинки дитини, що завдають вам турботи. Потім викличте в пам'яті найулюбленіший образ вашої дитини. Перегляньте всі жахливі характеристики, які ви дали малюку, тримаючи в пам’яті його позитивний образ, і постарайтеся знайти в них прихований потенціал його позитивних якостей. Запишіть ці якості поруч з негативними.
Ось приклад такого списку:
Старі негативні ярлики
- Владний, любить командувати
- Вередливий, примхливий
- Власник
- Любить сперечатися, конфліктувати й наполягати на своїх правах
- Галасливий
- Набридливий, надмірно цікавий
- Упертий, непоступливий, плаксивий
- Нетовариський, егоцентричний
- Забіякуватий
- Прискіпливий
Нововиявлені вами позитивні якості
- Ініціативний лідер
- Рішучий, знає, чого він хоче
- Здатний уважно проконтролювати ситуацію
- Сміливо поводиться в переговорах, уміє міркувати логічно
- Активний, енергійний, сповнений життя
- Допитливий, уміє міркувати логічно
- Наполегливий
- Незалежний
- Уміє поборотися за свої переконання
- Дуже ретельний, знає, чого хоче
Як ви бачите, все, що дратує нас у дітях, є дивовижними позитивними характеристиками, які ми з радістю хотіли би бачити в них.
І це суттєво змінює справу. Ваша донька, наприклад, може бути владною. Вас може дратувати те, що вона вміє вити з вас мотузки та примушувати вас робити так, як хоче вона. І коли ви бачите, як вона командує своїми м'якшими за характером подругами, ви переймаєтеся, що вона може залишитися взагалі без друзів, якщо буде вести себе подібним чином. І в глибині душі ви відчуваєте себе винними, бо їй ця якість дісталось у спадок від вас.
Але коли ви починаєте оцінювати її поведінку з точки зору того, що вона має хороші лідерські якості, що вона рішуча та знає, чого хоче, це дійсно змінює ваше ставлення. Ви починаєте пишатись дитиною, а не соромитись її чи турбуватися про її майбутнє. Ви отримуєте набагато чіткіше уявлення про свою роль в якості батька (матері), оскільки починаєте думати про те, як відточити ці позитивні навички, а не про те, як допомогти їй позбутись негативних рис характеру. Тепер ви розумієте, що ваше завдання полягає в тому, щоб виростити з доньки лідера, яким вона є за своєю природою, щоб навчити її застосовувати свої навички найкращим чином і домагатися кращих результатів, щоб надихати її, а не залякувати, і щоби показати їй, яка вона насправді дивовижна дитина! Навіть виховання тепер уже не здається вам нудною роботою, а приносить велике задоволення. Джерело. |
