 Важлива складова життєвої компетентності уміння передбачати можливі події, поведінку людей, наслідки власних вчинків. Здатність особистості передбачати розвиток певної ситуації у майбутньому називається антиципацією. Ввів цей термін німецький вчений В. Вундт у 1880 році. Але цей термін стали використовувати більш ширше тільки в сучасній педагогіці.
Здатність передбачення явищ, завбачення поведінки інших та результатів власних дій не з’являється в готовому вигляді й одномоментно, а має пройти складний поетапний шлях розвитку, одним з вирішальних відрізків якого є дошкільний вік. За період дошкільного дитинства розвиток антиципування проходить значний шлях. Приймаючи світ, дитина поступово починає розділяти реальність на минуле, теперішнє, майбутнє. В цьому йому допоможуть прості дидактичні ігри: «Що за чим?», «Спочатку-потім», «Пори року», «Доба», «Учора, сьогодні, завтра», «Що чим буде?», «Дари природи».
Дитина цікавиться своїм «учора» та прогнозує свій життєвий шлях на основі спостережень за поведінкою дорослих, будує образи, які не мали місця в минулому, не мають в теперішньому і не матимуть в майбутньому – фантазує, уявляє (дидактична гра «На що схоже?»).
Об’єктами спрямування антиципації дошкільника є його діяльність, зокрема гра. Адже вона потребує від дитини навичок передбачення поведінки партнера по грі, адекватного прогностичного оцінювання власних можливостей, щодо виконання певних функцій, а також сприяє розвитку внутрішнього плану дій, здатності програвати свої дії в розумовому плані. (Наприклад дидактична гра «Доміно). Маючи кілька табличок, потрібно вибрати із них ту, яка найбільш підходить для логічного ряду і в майбутньому буде перспектива виграти. Дитина може розуміти серію об’єктів, як етапи одного процесу, що відбувається з об’єктом, виділяти закономірності та передбачати на цій основі подальші зміни об’єкта. Тут на допомогу приходять дидактичні ігри «Знайди закономірність», «Продовж ряд».
Розширити коло знань малюка про взаємозв’язки допоможуть дорослі, відповідаючи на численні дитячі «чому...?»
Враховуючи вирішальність періоду дошкільного дитинства у становленні антиципації, звертаємо увагу педагогів та батьків на деякі шляхи цілеспрямованого формування процесу антиципування:
- Обговорення з дитиною її автобіографічних прогнозів та сприяння адекватному передбаченню її власних можливостей (наприклад, роз'яснення вихователем вимог, що висувають до людини певна професія, соціальна роль та етапів досягнення відповідних здатностей, пояснення можливого і неможливого).
- Залучення батьків до підтримання дитячого інтересу до власного минулого, минулого сім'ї (розповіді дорослих про зовнішній вигляд, поведінку дитини в попередні періоди її життя; перегляд та обговорення фотографій, відеозаписів; розповіді про попередні покоління тощо).
- Удосконалення уявлень про просторові відношення (короткі екскурсії містом; перегляд ілюстрацій, фільмів про область, країну тощо).
- Використання рольової гри для розвитку навичок передбачення поведінки партнерів, власних можливостей, сприяння розвитку внутрішнього плану дій.
- Сприяння засвоєнню значень слів, що допомагають орієнтуватись у просторі (справа, зліва, над, між, перед, за) та часових одиниць (вчора, сьогодні, завтра). Наприклад, залучення дитини до визначення часу свята, очікуваної поїздки тощо.
- Формування уявлень про суспільно вироблені одиниці вимірювання часу – секунда, хвилина, година, тиждень, рік.
Увага вихователів та батьків до процесу становлення антиципації в дошкільному дитинстві, цілеспрямовані формувальні впливи сприятимуть розвиткові не лише цієї важливої якості особистості, а й загалом психічних процесів, логічного мислення, соціально-моральної компетентності. Розвиток здібностей до передбачення майбутнього у дитини має відбуватися під час навчання математики, мовленнєвого спілкування, ознайомлення з навколишнім тощо. Тож певні елементи дидактичних і рольових ігор, вправ чи завдань неодмінно повинні мати антиципаційне спрямування.
Вихователь Слюсар Т.С.
|
