 Новорічне свято - одне з найголовніших подій у житті дошкільного навчального закладу. Це і підсумок роботи, і своєрідний аванс на майбутнє: ось так ми живемо, ось так ми вміємо вже зараз! А далі ми будемо дорослішими і розумнішими, і можливості наші зростуть. Але влаштувати для дітей справжнє свято не так просто, як здається. Основний критерій, за яким ми повинні оцінювати будь-розважальний захід для дітей, - це якість емоційної атмосфери свята, невимушеність і природність у поведінці дітей, зацікавленість сценарієм. Коли діти вдома захлинаючись розповідають домашнім, які герої приходили до них в гості, які чудові подарунки приносили, - ось тоді педагоги намагалися не даремно.
Тому і педагоги дошкільного закладу, і батьки мають докласти всіх зусиль, аби очікуване свято було справді радісною подією для дитини.
Піднесений настрій, позитивні емоції — на жаль, не єдині супутники підготовки та проведення святкового заходу в дошкільному закладі. Як на-передодні, так і під час свята діти бувають напруженими, розгубленими, надто збудженими, а то й добряче наляканими. Уберегти дитину від стресових переживань, правильно налаштувати її на майбутній виступ, вселити віру у власні сили — посильне завдання для дорослих. Педагоги й батьки мають подбати, щоби свято в дитсадку було справді дитячим.
Як можуть допомогти батьки?
Дитина завжди потребує підтримки батьків. А напередодні виступу — тим більше. Тож прагнучи допомогти, насамперед варто створити позитивний образ майбутнього виступу.
Авансування. Звертаючись до прийому авансування, моделюйте, вербалізуючи, образ вдалого виступу дитини на святі.
«Я впевнена, що коли Марина Петрівна запросить Ведмедика на сцену, ти підведешся і з високо піднятою головою вийдеш на середину зали».
У такий спосіб дорослий не повчає «як треба», не наголошує «як не треба», а передбачає «як буде», підкреслює свою впевненість в успіхові дитини. Упевненість дитини — це «я це знаю».
Хлопчик, який гратиме роль Ведмедика, уже знає:
- КОЛИ — коли Марина Петрівна запросить
- ЩО — підведеться і вийде
- ЯК — і з високо піднятою головою
- КУДИ — на середину зали.
Найліпше ці репліки промовляти мимохідь, немов між іншим, коли дитина зайнята чимось своїм.
«Уявляю, як ти гарчатимеш, показуючи Ведмедика. Усі одразу збагнуть, що його варто остерігатися. А тоді ти голосно прочитаєш вірш. А про те, що після цього треба вклонитися, ти вже знаєш. Насамкінець повільно повернешся до свого місця і сядеш на стільчик».
Так дорослий вербалізує процес виступу, створюючи його образ, розкладаючи на частини.
Cпершу
- ЩО — продемонструвати, як гарчить ведмедик
- ЯК — так, аби всі зрозуміли, що його варто остерігатися.
Далі
- ЩО — прочитати вірш
- ЯК — голосно.
Опісля
Відтак дорослий зміщує акцент із проблемного для дитини етапу — поклону після виступу. Для цього нівелює його звичне значення - акцент, що може затьмарити весь виступ. Відповідно, дорослий виражає впевненість, що буде так, як треба. Абсолютну впевненість!
Насамкінець
- ЩО — підійти
- КУДИ — до свого місця
- ЯК — повільно
- ЩО — сісти на стільчик.
Зауважте! Налаштовуючи дітей на успішний виступ, у жодному разі не слід згадувати про особистий негативний досвід участі у святковому за-ході, бодай жартома. Це може звести нанівець усі докладені раніше зусилля, спричинити виникнення в дітей тривожності та почуття страху.
Зміщення акцентів. Ефективним психологічним прийомом, що дає змогу відволікти та розслабити дитину напередодні виступу, є також бесіда. Її доцільно присвятити тому, що відбудеться після знакової події.
Приміром, обговоріть із дитиною, як після свята ви прогуляєтеся разом у парку, покатаєтеся на атракціонах, запустите повітряного змія, пограєтеся в сніжки — про будь-що, чого дитина нетерпляче очікуватиме.
Приємна розмова дасть змогу змістити акценти, переключити увагу дитини з тривожних моментів (страх перед виступом) на радісні. Завдяки цьому вона починає концентруватися не на тому, чого найбільше боїться, а на очікуванні приємного.
Як можуть допомогти педагоги.
Визначальним чинником вдалого виступу дітей на святковому заході є їхній настрій, а також упевненість, що все буде гаразд, адже інакше й бу-ти не може. Існує чимало способів налаштувати дітей на позитивне сприймання подій.
Фізичне розслаблення. Безпосередньо перед виступом допоможіть дітям розслабитися, заспокоїтися. Зокрема, разом із ними можна:
- виконати кілька повільних вправ на дихання
- полежати на килимках із заплющеними очима, уявляючи чарівні образи природи або казкового світу
- послухати заспокійливу музику.
Рухливі вправи ефективні, щоб зняти м’язове напруження, розвіяти негативні емоції (скутість, страх і хвилювання), що можуть виникнути у дитини. Тож запропонуйте трішки побігати, пострибати або ж зробити гімнастику під улюблену жваву музику.
Ментальне розвантаження. Приміщення, в якому проводять дитяче свято, зазвичай напередодні прикрашають. Тому за кілька годин до виступу ознайомте дітей з оформленим приміщенням, запропонуйте походити там, уважно все роздивитися — нехай звикнуть до нових декорацій.
Кожному маленькому актору варто показати місце, де він стоятиме, розказуючи віршик або співаючи пісеньку, гратиме роль казкового персонажа, танцюватиме тощо.
Як зарадити страхам. Страх аудиторії. Чи не всі діти напередодні виступу відчувають сильні переживання через те, що їм доведеться читати вірші, танцювати або співати перед глядачами. Інколи навіть перспектива цього їх так лякає, що вони категорично відмовляються вчити бодай кілька рядочків вірша чи пісеньки. А буває й навпаки: дитина залюбки вивчила вірш, однак у найвідповідальнішу мить не може промовити ані слова. Усе забула чи не змогла подолати страх? Чому так відбувається? Дитина розгубилася в присутності великої кількості дорослих незнайомих. Адже одна річ — вивчити вірш і прочитати його вдома перед мамою, татом і бабусею, а інша — на сцені перед глядачами. Особливо, якщо раніше вона ніколи не виступала на святкових заходах. Під час виступу батьки мають демонструвати свою підтримку, а після — неодмінно похвалити дитину — незалежно від того, як вона проявила себе, — вдало чи не дуже. Повірте, наступного разу вона почуватиметься впевненіше.
Страх помилки. Подекуди напередодні та й під час виступу дитину опановує страх зробити помилку. Вона боїться забути вірш або пісеньку, сказати чи зробити щось не так, не виправдати очікувань дорослих. Перший вихід дитини на сцену не завжди виправдовує очікування батьків. Та чи слід вважати це серйозною проблемою? Чи варто плекати надії, що ди-тина обов’язково стане майстерним оратором у майбутньому? Здебільшого саме батьки — свідомо чи несвідомо — формують у дитини страх помилки. Дитину огортає страх, що її покарають або лаятимуть, якщо вона зробить на сцені щось не так. Це затьмарює її святковий настрій. Навіть якщо під тиском батьків дитині вдасться зазубрити вірш, на сцені може статися конфуз — дитина завмре і від хвилювання не промовить ані слова. Тож батьки мають ретельно обміркувати свою поведінку. Якщо дитина рішуче відмовляться виходити на сцену, не варто в будь-який спосіб намагатися змусити її. Насамперед з’ясуйте, чому в неї виник спротив, через що вона непокоїться. Можливо, через репетиції свята, які, на жаль, часто нагадують радше дресирування, аніж радісну підготовку… Якщо мета батьків — виховати дитину, яка не боїться виступати на сцені, то заохочуйте її до спілкування. Розмови з дітьми та дорослими, виступи під час сімейних посиденьок, у компанії друзів чи перед бабусями — усе це сприятиме подоланню дитиною страху публічного виступу. Звісно, про жоден примус не може йти мова.
Як підготувати себе та дитину до свята: 7 порад для батьків.
- Поміркуйте: чому для вас так важливо, аби дитина виступила? Ви прагнете, щоб вона отримала задоволення від участі у святковому заході, чи вами керує батьківське самолюбство?
- Замисліться: чи зобов’язана ваша дитина вчити вірші, зображати метелика або танцювати навколо ялинки? Змушуючи дитину робити те, що їй не до вподоби, ви навряд чи допоможете їй стати більш упевненою в собі.
- Не залякуйте дитину, намагаючись змусити її вивчити напам’ять вірш чи пісеньку. Свято не має перетворюватися на засіб маніпуляції, а подарунок — на засіб педагогічного впливу.
- Сприймайте підготовку до свята простіше. Не загострюйте ситуацію, не набридайте дитині повчаннями та домашніми репетиціями. Натомість спробуйте перетворити нудне заучування на захопливу гру.
- Пам’ятайте: не всі діти створені для сцени. Дитину слід вчити виступати, але зробити це за кілька днів до свята — неможливо.
- Намагайтеся знайти час, аби відвідати святковий ранок. Адже маленькі діти виступають не перед аудиторією, а насамперед перед своїми батьками.
- Дозвольте дитині бути самою собою. Інколи для дитини найліпшим святом буде можливість тихенько відсидітися на стільці до кінця святкування.
Тож не варто примушувати її веселитися разом з усіма.
За матеріалами Інни ЛИТВИН, практичного психолога до-шкільного навчального закладу № 613, Київ, Катерини НІКУЛЯК, психолога-консультанта, Київ
|
