 Однією з найбільш частих патологій вуха, горла, носа, що призводить до тяжких порушень мовлення у дітей є аденоїди.
Аденоїди – надмірне розростання носоглоткової мигдалини, яке веде до утрудненого носового дихання або до повної неможливості дихати носом. При цьому повітря надходить в порожнину глотки через рот неочищене (в нормі очищення повітря здійснюють рухами вії в носових ходах) і холодне (в нормі повітря зігрівається, проходячи через носову порожнину). Це тягне цілий ряд фізіологічних змін в організмі дитини.
 В такому випадку мигдалини глотки не можуть дезінфікувати повітря, що надходить у ротову порожнину як це відбувається в нормі, а змушені очищати його від грубих механічних домішок, до чого вони не пристосовані. Тому вони часто гіпертрофуються і перетворюються з органів дезінфекції в розсадник інфекцій, відкриваючи шлях мікробам і вірусам в органи дихання (трахею, бронхи, легені), будучи причиною частих ангін, бронхітів, бронхопневмоній, що в свою чергу призводить ці органи в подальшому до деструктивних змін. Треба пам'ятати, що стимулює роботу дихального центру тільки носове дихання.
В складках аденоїдів міститься рясна бактеріальна флора (хронічний аденоїд). Тоді аденоїди служать джерелом часто повторюваних гострих запалень і хронічних захворювань носоглотки (ринітів, синуситів, отитів, запалень пазух носа тощо), що може привести до стійкого зниження біологічного слуху у дитини.
В результаті утруднення відтоку крові і лімфи від головного мозку, викликаного застійними явищами в порожнині носа від впливу аденоїдів, у дітей нерідко виникають головні болі. Такий вплив відбувається за типом механічного стиснення кровоносних судин і нервових шляхів, що ведуть до мозку і від нього, що порушує трофіку (харчування) головного мозку і ускладнює передачу нервових імпульсів посилюючи або ослаблюючи їх.
Вимушені часті короткі вдихи дитини, що має аденоїди, в зв'язку з палючим дією холодного повітря на глотку при ротової диханні ведуть до того, що мозок дитини постійно перебуває в стані кисневої недостатності (у стані гіпоксії), а це призводить, в свою чергу, до астенічного синдрому, або синдрому підвищеної виснаження центральної нервової системи що проявляється в гіперактивності або в гіпоактивності таких дітей. У них спостерігається підвищена стомлюваність, зниження працездатності, уваги, пам'яті, при цьому страждають і змінюються всі психічні процеси.
 Обличчя дитини, що страждає від наявності аденоїдів, має свої характерні особливості, так зване аденоїдне обличчя: часто відкритий рот (піднесеність верхньої губи, різного ступеня відвисання нижньої щелепи), згладженість носогубних складок; амімічний вираз обличчя.
Описана вище патологія фізіологічного розвитку неминуче тягне за собою мовленнєві порушення у дітей.
Порушення фізіологічного дихання ведуть до змін мовного дихання. Мовний видих стає коротким. Фрази, мовне висловлювання несподівано перериваються необґрунтованими паузами, здебільшого для того, щоб зробити додатковий вдих, в результаті чого порушується паузація, і, як наслідок цього, порушуються темпо-ритмічні характеристики мовлення, її просодична сторона. Надалі це призводить у писемному мовленні до труднощів визначення меж речення, слова, складу.
У дітей з аденоїдами спостерігаються порушення голосу, основних його характеристик. Голос набуває сильний носовий відтінок (так звана закрита ринолалія). При закритій ринолалії носової резонатор повністю або частково виключається з процесу голосоутворення, і голос позбавляється низки обертонів, не має свого тембру, стає глухим, позбавляється своєї виразності, інтонування, модулювання, можливості вимовляти голосні звуки на м'якій і твердій атаках. Це, в свою чергу, призводить:
- до нечіткого, частому редукованому виголошення голосних звуків, що знаходяться під наголосом, до заміни одних голосних іншими ([дама] = [диму]) і, отже, до труднощів виділення голосних на фоні слова, тобто до порушення фонематичного аналізу;
- до порушення співвідношення тривалості проголошення приголосних і голосних звуків (1: 4 в нормі до 1: 2, 1: 1 у дітей з аденоїдами), що теж ускладнює фонематичний аналіз вимовлених дитиною слів, поділ слів на склади, в подальшому є причиною дисграфії на ґрунті порушення фонематичного аналізу і синтезу;.
- до порушення діфференціаціі (через сильний носовий відтінок голосу) таких звуків, як л, м-б-п, н-д-т ( "меблі"= "Неблі", "мило" = "мино", "мені" = "нені", "Діна" = "Ніна", "день" = "нень",тощо;
- до порушення диференціації дзвінких і глухих приголосних звуків (через глухість голосу): б-п, г-к, д-т, ж-ш, з-с, в-ф та їх м'яких варіантів, як за типом оглушення, так і за типом надання дзвінкості глухим звукам, з переважною тенденцією до оглу-шення, що залежить від індивідуальної структури дефекту кожного окремого дитини і що може стати причиною акустичної дисграфії.
Аденоїди у дітей є причиною нерозвиненості слабкості периферичного відділу мовного аналізатора:
- слабкості нижньої щелепи і, як наслідок цього, підвищеної салівації;
- нерозвиненості, слабкості м'язів язика, особливо його кінчика і спинки, що є результатом його малорухомості, тому що за допомогою язика дитина намагається механічно прикрити вхід в ротову порожнину від впливу холодного повітря.
Це веде до порушення вимови різних звуків, найбільш частими з яких є:
- міжзубна вимова свистячих і шиплячих звуків, порушення їх диференціації на слух та у вимові.
- порушення вимови твердих і м'яких приголосних, порушення їх диференціації на слух та у вимові.
- порушення вимови йотованих і нейотованих голосних, порушення їх диференціації.
- труднощі, часто неможливість артикуляції сонорних звуків.
- нерозвиненість, млявість верхньої губи у дітей з аденоїдами веде до порушення вимови звуку [в], до заміни його іншими звуками, іноді при збігу кількох приголосних до його відсутності, пропусків (в тому числі прийменника "в").
Описана вище мовленнєва патологія, що є наслідком впливом аденоїдів, створюють картину мовленнєвих порушень у дошкільників: стерта форми дизартрії, порушення фонематичного слуху, а іноді і загальний недорозвиток мовлення.
 Лікування аденоїдів - важливе питання отоларингології, яке цікавить багатьох людей. Така патологія широко поширена в дитячому віці, і часто батьки переймаються проблемою: чи можна вилікувати її. Треба відзначити, що аденоїди вважаються аномалією, характерною для дитини і молодої людини до 20 років, але іноді вони зберігають свою присутність і у дорослих. На початковій стадії таке захворювання можна вилікувати консервативними способами, хоча і з великими проблемами. А ось запущені форми доведеться лікувати оперативним втручанням. При всій удаваній незначності явища розвиток аденоїдів не можна пускати на самоплив. Можливі серйозні ускладнення говорять про те, що питання, як лікувати аденоми, необхідно вирішити якомога раніше і максимально ефективно.
Т.В. Шикун,
вчитель-логопед вищої кваліфікаційної категорії,
вчитель-методист |
